Тульчинський лісгосп був організований в 1929 році. До складу лісгоспа входило вісім лісництв: Шпиківське, Рахнянське, Кирнасівське, Вапнярське, Тульчинське, Брацлавське, Гриненське і Журавлівське. В 1936 році відбулася реорганізація лісництв: Кирнасівське і Вапнярське були з'єднані в одне Кирнасівське, а Гриненське і Брацлавське - в одне Брацлавське.

Після Великої Вітчизняної війни Шпиківське і Рахнянське з'єднані в одне - Шпиківське лісництво. Після реорганізації до складу лісгоспу входило 5 (п'ять) лісництв: Шпиківське, Орлівське, Брацлавське, Журавлівське, Кирнасівське.

У 1960 році згідно постанови РМ УРСР №1834 від 30.11.1959р. Тульчинський леспромхоз і Тульчинський лісгосп був реорганізований в Тульчинський лісгосп.

У 1971 році згідно наказу МЛГ УРСР від 6.01.1971р. було організоване Томашпільське лісництво до складу якого увійшли окремі урощича Кирнасівського і Журавлівського лісництв.

З метою вдосконалення державного управління лісовим господарством України та подальшого розмежування функції державного управління лісами з функціями господарської діяльності, у відповідності до постанови КМ від 26.05.2004 №679 (679-2004-п) державне лісогосподарське об'єднання "Вінницяліс" , було ліквідовано, а на базі його майна було утво¬рене Вінницьке обласне управління лісового господарства. Згідно постанови КМ від 26.04.2007 №678 Вінницьке обласне управління лісового господарства перейменоване у Вінницьке обласне управлення лісового та мисливського господарства.

У зв'язку з утворенням Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства, з метою приведення у відповідність статусу і найменування підприємства до Г Господарського кодексу України і наказу Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва України від 26.06.2004р. №792/9391 "Про затвердження вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленного підрозділу", згідно наказу.

Держкомлісгоспу України від 02.02.2005 №64 Тульчинське ДЛМГ перейменоване у Держав¬не підприємство Тульчинське лісомисливське господарство скорочена назва -ДП "Тульчин¬ське ЛМГ"

За прийнятим фізико-географічним районуванням територія лісомисливського госпо-дарства належить до Подільського Побужжя, за лісорослинним районуванням територія від-носиться до зони Лісостепу, Дністровсько-Дніпровського лісогосподарського округу Центрально-подільського лісогосподарського району.
Територія лісомисливського господарства лежить у Східно-Європейській широколистяно-лісовій геоботанічній провінції. Лісові масиви, окремі урочища та лісові смуги розташовані поміж степових просторів та займають порізані балками частини водорозділів. Переважають широколистяні змішані ліси, в основному, дубово-грабові. Всі ліси віднесені до рівнинних лісів.

Клімат району розташування лісомисливського господарства помірно континентальний з м'якою зимою і теплим літом. Середня річна температура повітря становить 7,6°-9,3° С те¬пла. Найхолоднішим місяцем року є січень з середньомісячною температурою повітря - 2,1° -4,1° С морозу, середня температура липня (найтеплішого місяця) +21,0° - 19,3° С тепла.

Абсолютний мінімум температури повітря - 38,2 °С морозу; абсолютний максимум температури повітря +37,8 °С тепла.

Вегетаційний період (із середніми добовими температурами повітря +5 С вище) триває 208-227 днів, починаючи в середньому 23.03-02.04 і закінчується 28.10-05.11.

Літній період (із середніми добовими температурами повітря 15° С і вище) триває 106-118 днів з 15-20 травня до 3-10 вересня.

Середня кількість опадів за рік становить 589 мм. Кількість опадів по роках змінюється від 379 до 868 мм. Близько 72% від річної кількості опадів випадає у теплий період року.

Сніговий покрив, як правило, утворюється неодночасно та залягає вкрай нерівномірно. Середня кількість днів зі сніговим покривом за зимовий період коливається від 53 до 81 днів.

Зимою часто спостерігаються відлиги, кількість днів з якими за період грудень-лютий коливається від 46 до 62, в окремі роки від 72 до 81. Відлиги, які тривають більше п'яти днів поспіль при відсутності снігового покриву на незначному промерзанні ґрунту зумовлюють зниження морозостійкості лісових культур.

З вересня по травень переважають вітри південного і південио-східного напрямку, лі-том західного напрямку.
Із несприятливих кліматичних явищ спостерігаються хуртовини, ожеледь, туман в хо¬лодний період року, грози з градом, пізні весняні та ранні осінні заморозки, суховії.

Однак, в зв'язку з рідкими повторюваннями таких факторів їх негативний вплив на ріст і розвиток лісових насаджень незначний.

В цілому клімат області цілком сприятливий для ведення лісового господарства і виро-щування насаджень із високопродуктивних цінних деревних порід таких, як дуб звичайний, ясен звичайний, клен гостролистий, дуб червоний, горіх чорний, граб звичайний, липа дріб-нолиста, ялина європейська.

За характером рельєфу територія розташування ЛМГ - хвиляста рівнина, розміщена на Придністровській височині з абсолютними висотами до 322 м, для якої характерне чередування межирічь з глибоко врізаними (до 60 м) долинами річок, подекуди ярами та балками.

Ґрунтоутворюючими материнськими породами являються леси і лесовидні суглинки товщиною від 5 до 17 м, а також алювіальні відклади на яких сформовані сучасні ґрунти.

В ґрунтовому покриві найбільш поширені сірі 4 світло-сірі лісові ґрунти, чорноземи реградовані, чорноземи вилугувані, чорноземи опідзолені та чорноземи типові.

Сірі лісові ґрунти сформовані переважно на лесах і лесовидних суглинках різного механічного складу - від легких до важких суглинків, яким характерна карбонатність. Світло-сірі ґрунти зовні схожі на дерново-підзолисті ґрунти. Характерними особливостями цього підтипу є чітко виражений елювіальний горизонт.

У сірих лісових ґрунтів соціального елювіального горизонту немає, тут він замаскований гумусом і має буровато-сіре забарвлення, темніший, ніж у світло-сірих. Всі сірі лісові ґрунти мають середній і високий ступень забезпеченості рухомими формами поживних ре-човин. Сірі лісові ґрунти при систематичному удобренні, вапнуванні та високій агротехніці можуть також давати високі і стійкі врожаї сільськогосподарських культур.

Сірі і світло-сірі лісові ґрунти займають схили межирічь внаслідок чого вони в значній мірі еродовані.

В цілому ґрунти області дуже сприятливі для вирощування сільськогосподарських, технічних культур, для овочівництва, садівництва і вирощування лісу.

Основними заходами поліпшення родючості ґрунтів є боротьба з водною ерозією, вапнування ділянок кислих ґрунтів і регулювання водного режиму (осушення, зрошення, снігозатримання). В результаті багатовікової експлуатації ґрунтів Лісостепу значною мірою виснажині на гумус і поживні елементи, зруйнована їх структура. Тому вони потребують внесення високих доз органічних і мінеральних добрив.

Ерозійних процесів на території лісомисливського господарства не виявлено.

На території лісомисливського господарства мережа річок належать до басейну ріки Південний Буг (притоки Шпиківка, Сельница, Устя). У місцях, де на поверхню виходять кристалічні породи (граніти, гнейси), долина Південного Бугу і його приток вузьки, з крутими схилами, в руслах є пороги: на ділянках, де кристалічні породи перекриті товщею осадочних порід,-долина річки з широкими терасами.

Загальна водозбірна площа басейну р.Південний Буг становить 63700 км 2, довжина річки 720 км. Живлення річки змішане за рахунок ґрунтових та дощових вод і таяння снігу. Води Південного Бугу є джерелом гідроенергії (Ладижинська ДРЕС).

За ступенем вологості більша частина ґрунтів відноситься до свіжих. Ґрунтів з надмірною вологістю в господарстві немає. Крім річок, струмків та їх притоків на території мисливського господарства знаходиться 2,8 га ставків. Болота займають площу 30,1га.

На прилеглих територіях до лісомисливського господарства гідромеліоративна мережа відсутня.

Район розташування лісомисливського господарства відноситься до числа сільськогосподарських районів області з добре розвинутою харчовою промисловістю, легкою, машино-будівною та деревообробною промисловістю. Провідною галуззю народного господарства являється аграрний сектор, який займається вирощуванням зернових культур, цукрових буряків, садівництвом, м'ясо-молочним тваринництвом. Переробкою і заготівлею деревини лісомисливське господарство не займається.

Для надання технічної допомоги і контролю за веденням лісового господарства за лісомисливським господарством закріплено одне сільськогосподарське підприємство ДП „Томашпільський „Райагроліс", загальною площею лісових ділянок 9,3 тис.га

Лісистість адміністративних районів, на території яких розташовано лісомисливське господарство складає: Тульчинський район - 18,3%, Шаргородський район - 14,2%, Тиврівський район - 12,0%, Немирівський район - 15,4%; Крижопільський район - 13,4%, Томашпільський район - 10,4%. Ліси в зоні діяльності лісомисливського господарства розташовані нерівномірно на території 6 адміністративних районів і представлені великими урочищами 10 штук і окремими ділянками 15 штук.

В 2011 р. в лісах лісомисливського господарства в цілому було заготовлено 53,0 тис.м³ ліквідної деревини, в т.ч. ділової 20,9 тис.м. Із загального обсягу заготовленої ліквідної і ділової деревини хвойні породи складають відповідно - 2,2 тис.м³ (0,8 тис.м3), твердолистяні породи - 49,2 тис.м³ (19,2тис.м³), м'яколистяні породи - 1,6 тис.м³ (0,6 тис.м³).

Основні сортименти, які заготовлюються в господарстві: пиловник дубовий, ясеневий (69,9%), баланси (17,6%), техсировина (2,5%).

Найбільшими споживачами деревини є школи, лікарні, місцеве населення, сільські районні організації та саме лісомисливське господарство.

Реалізація деревини складає: на експорт - 17,9 т.м³; на внутрішній ринок - 33,5 т.м³; для власних потреб - 0,9 т.м³; для місцевих потреб - 0,9 т.м³.

Найбільшим попитом в споживачів користується фанерна сировина, пиловник.

Район розташування лісомисливського господарства характеризується достатньо розвинутою мережею шляхів транспорту загального користування. Основними транспортними магістралями в зоні діяльності лісомисливського господарства є:

• - залізниця Київ-Одеса протяжністю 18 км; Христинівка-Вапнярка протяжністю 17км;
• - автомобільна дорога державного значення Житомир-Кишинев через Ямпіль протяжністю 3 км;
• - автомобільна дорога обласного значення: Тульчин-Тростянець-Бершадь протяжністю 21 км; Вінница-Томашпіль протяжністю 1 км; Шпиків-Брацлав-Леухи протяжністю 2 км; Торков-Ладижин протяжністю 1 км. Протяжність лісогосподарських доріг на території лісгоспу складає 110 км, із них з твердим покриттям 35 км.

Загальна протяжність шляхів транспорту за нормативами на 1000 га площі складає 16 км, а ступінь забезпеченості відповідно до нормативів 38%.

Ліси лісомисливського господарства віднесені до І поясу ставок збору за заготівлю деревини основних лісових порід. Розподіл лісів за розрядами ставок збору проведено згідно чинного Податкового кодексу України в частині розділу XVII «Збір за спеціальне використання лісових ресурсів» згідно ставок збору за заготівлю деревини основних лісових порід.

Пунктами вивезення і відвантаження деревини на території лісомисливського господарства є залізнична станція Кирнасівка

Господарська діяльність лісомисливського господарства спрямована на виконання лісогосподарських, лісокультурних, протипожежних та природоохоронних заходів з метою раціонального використання природних ресурсів охорони навколишнього природного середовища.

Технічне і транспортне забезпечення достатнє і становить 100% від потреб виробництва.

Ступінь забезпечення транспортними засобами становить 100%. Виробничим фондом господарство забезпечено на 100%, житловим на 100%. Кадрами постійних робітників господарство забезпечено на 100%. Лісова охорона залучається до виконання лісогосподарських та інших робіт.

Основною формою організації праці при виконанні лісогосподарських робіт являлась мала комплексна бригада в складі 3-5 осіб в межах лісництв.

Штат управління лісомисливського господарства укомплектований і достатній для виконання усіх виробничих програм.

Лісове господарство в економіці району розташування займає провідне місце. Основні напрямки його розвитку комплексне невиснажливе використання лісової екосистеми, поновлення і розвиток традиційних методів природозберігаючих технологій при використанні лісових ресурсів.

Загальна потреба району у деревині з місцевих лісів задовольняється на 100 %в тому числі з лісів лісомисливського господарства 100%.

Наявні в лісовому фонді сільськогосподарські угіддя використовуються для потреб лісомисливського господарства і частково місцевим населення.

Випас худоби в лісовому фонді проводиться мешканцями навколишніх сіл. Негативного впливу випас худоби на окремі категорії лісових ділянок при проведенні лісовпорядкування не виявлено.

З побічних лісових користувань має місце випасання худоби, заготівля сіна, збір дикорослих плодів і ягід, грибів, лікарської сировини, розміщення пасік.

Основні види мисливської фауни - козуля, заєць-русак.

Полювання носить спортивно-аматорський характер.

Крім задоволення потреб народного господарства в деревині і продукції побічних лісових користувань лісові насадження мають важливе природоохоронне і рекреаційне значення. Захисні функції лісів реалізуються благотворним впливом на клімат, гідрологічний режим рік і прилягаючих територій, в оптимізації кліматичних факторів.

Враховуючи багатогранне значення лісового господарства в економіці району і охороні навколишнього середовища, діяльність лісомисливського господарства повинна бути направлена на організацію і здійснення багатоцільового використання лісів, для задоволення потреб різних галузей господарства і населення в деревині та іншій лісовій продукції, збереженні та посиленні водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-оздоровчих та інших корисних властивостей лісів, здійснення всіх функцій по веденню лісового господарства, відтворення лісів та їх охороні.

Екологічний стан насаджень задовільний.

На основі статей 39-41 Лісового кодексу України (2006 р.) на виконання вимог "Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок", затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2007 року №733, на підставі пропозицій Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства і Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО "Укрдержліспроект", погоджених з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Вінницькій області, Вінницькою обласною радою у відповідності до наказу Держкомлісгоспу України "Про віднесення до відповідних категорій лісів Вінницької області, що знаходяться в постійному користуванні підприємств Держкомлісгоспу від 12.11.2009 р. №308 ліси ДП "ТУЛЬЧИНСЬКЕ ЛМГ" віднесені до наступних категорій лісу:

• ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення - 1322,4 га;
• рекреаційно-оздоровчі ліси - 718 га;
• захисні ліси - 3837.9 га;
• експлуатаційні ліси — 17407.7 га.

Існуючий поділ лісів на категорії за даними базового лісовпорядкування 2011 року, в зв'язку із змінами в лісовому фонді станом на 01.01.2012 року, приведений в таблиці.