Цукор як приманка, знання особливостей поведінки, багаторічний досвід, а ще терпіння та залізна витримка. Адже мурахи не шкодують незваним гостям мурашиної отрути – ці та багато інших тонкощей слід знати лісівникам, аби вдало переселити мурашник.

Аби вберегти здоров’я лісових дерев, лісівники Вінниччини використовують природніх ворогів як біологічний метод боротьби із шкідливими комaхaми тa хворобaми лісу. І птахи, і мурашки є корисними друзями лісу. Тому у травні лісівники розпочинають догляд за мурашниками та розселення мурашиного сімейства в угіддях.

Щороку тульчинські лісівники в лісництвах підприємства розселяють 60 мурашників на площі 120 га. Роблять це із травня по червень. На один гектар розселяють 5-6 мурашників, бажано - у місцях, де помітили підвищену активність шкідників дерев. Приміром, лісові мурахи справляються із дубовою листовійкою, п’ядуном та іншими шкідниками.

- ДП «Тульчинське ЛМГ» дуже відповідально ставиться до проблем збереження та захисту місць оселення мурах. Тульчинські лісівники докладають чимало зусиль, щоб зберегти мурашники від руйнування. Адже  біологічний метод боротьби – найефективніший і найдешевший спосіб у справі захисту лісу, - переконаний директор Тульчинського ЛМГ Михайло Дан.

Дуже важливо робити це правильно. Наприклад, у певний час доби – рано-вранці або ближче до заходу сонця, приблизно о шостій вечора. Денна температура повітря не повинна бути нижчою за 20 градусів.

- Це надзвичайно клопітка праця. Адже існує безліч дрібниць, яких необхідно дотримуватись під час розселення, - розповідає інженер з охорони та захисту лісу підприємства Анатолій Стасенко.

Тому цю справу зазвичай доручають досвідченим лісівникам. Багато років, приміром, переселенням мурашників займаються майстри лісу Віталій Білик (Орлівське лісництво) та Валентин Широкоступ (Брацлавське лісництво). Вони розповіли, що відкопують для переселення приблизно одну четверту частину великого мурашника, щоб «переїхали» на нове місце не лише робочі мурахи, а личинки й матки.

Переселенців переносять у металевому бідоні подалі від старого житла, на пеньок, який не має бути свіжозрізаним, але і не повністю трухлявим. У такому середовищі для мурах є достатньо будівельного матеріалу для спорудження повноцінного мурашника, а ще – личинки інших комах, які стануть легкою поживою. Також один із секретів успішного переселення – пеньок попередньо поливають цукровим сиропом, посипають цукром. Ці ласощі приваблюють мурашок і стримуюють від втечі на попереднє місце.

Переселяючи маленьких помічників лісу, слід враховувати їхній вид. Мабуть, усі помічали, що мурахи бувають різні: чорні, руді, великі, маленькі. На одній місцині не варто поселяти різін підвиди, адже тоді вони воюватимуть між собою, а відтак користі лісу від цього не буде.

Мурашине гніздо вглиб сягає до чотирьох метрів, але повністю освоїтися на новому місці та відновити хитромудрі лабіринти повноцінного мурашиного замку малим мурахам вдасться приблизно через два тижні. Освоївшись, вони відкладають у ходах личинки і продовжують свій рід.

Аби хто ненароком не наступив на мурашине житло, його обов’язково обгороджують строкатим парканом. Стовпчики для огорожі забивають на відстані не ближче 0,5 м від краю мурашника. Таке забарвлення застерігає сторонніх не заходити на мурашине житло, відлякує тварин.

Тому лісівники Вінниччини закликають населення берегти живу природу, дотримуватись правил перебування у лісі, не забувати про мурашники, берегти їх та не розгортати. Навчайте дітей не турбувати маленьких помічників лісу, власним прикладом прищеплюйте шанобливе ставлення до кожного мешканця екосистеми. І пам’ятайте, що малі лісові мурахи – запорука здорового лісу!

Пресслужба Вінницького ОУЛМГ