Микола Йосипович Покиньчереда 37 років працює майстром лісу Шпиківського лісництва ДП «Тульчинське ЛМГ»

Незабаром лісівники Вінниччини та всієї України відзначатимуть професійне свято – день 

працівника лісу. Мабуть, сьогодні, як ніколи раніше, українці зрозуміли, яким цінним 

державним багатством є ліс, який є не лише джерелом кисню, не лише об’єктом дозвілля, 

місцем збору грибів, квітів, прогулянки на природі. А ліс дає нам сьогодні відчуття 

захищеності, дає можливість нам зігріватися і без газу, отримувати такі важливі для 

відбудови знищеного окупантами майна матеріали, меблі. Незамінний ліс і для будівництва 

бліндажів та землянок на фронті.

Найчисельніша посада за кількістю тих, хто працює в лісі, - майстер лісу. Колись ця посада 

називалася лісник. У народі й надалі так називають тих, хто охороняє, садить ліс, доглядає 

його, збирає насіння, контролює роботу інших працівників в обході, заготовляє корми та 

підгодовує лісових мешканців взимку, ходить у рейди, щодня здійснює обходи масивів... Це 

далеко не вичерпний перелік обов’язків майстра лісу.

Понад три десятиліття цю роботу відповідально та віддано виконує майстер лісу 

Шпиківського лісництва ДП «Тульчинське ЛМГ» Микола Йосипович Покиньчереда.

Прийшов на роботу в лісгосп спочатку бензопильщиком, працював недалеко від рідного села 

Левківці. А попрацювавши у лісництві рік, перевівся на посаду майстра лісу. І так ось уже 37 

років, як незмінно працює на тому ж самому обході.

Цю місцину люди називають Білі Ворота, через асоціації з брамою білого кольору у якійсь 

старій будівлі. Інша назва урочища – Лиса Гора. Так назвали місцевість через те, що після 

другої світової війни тут повністю вирізали ліс, відправляючи деревину на відбудову країни. 

Звісно, масив був знову відновлений, і тепер це вже ліс віку стиглості, на якому заготовляють 

дерево. Та що говорити про післявоєнні ділянки - он уже заготовляється деревина і з тих 

ділянок, які садив у перші роки роботи Микола Йосипович. Найстаршим його насадженням – 

35 років. Вже проводилися тут такі види рубок догляду за лісом, як прорідження, прохідна. А 

загалом, каже, до 200 гектарів створено під його керівництвом і його руками в обході за 

період роботи. Щороку по 8-10 га садив. А молоді культури, звісно, треба й доглянути, 

просапати, здійснити механізований обробіток. Зараз багато робіт із проведення освітлення, 

доглядів за молодими культурами від одного до трьох років – до 25 га. Це великий об’єм 

робіт. Виконання кожної з ланок лісокультурних робіт має бути якісним, лише за цієї умови 

ми пишатимемося лісом, який залишаємо для нащадків, переконаний лісівник.

Сьогодні нечасто лісівники селяться з сім’ями на лісових кордонах. А от Микола Йосипович 

разом із дружиною та донькою аж цілих 30 років прожили у лісовому помешканні! На курені, 

як звикли казати у цій частині Вінниччини. Хоча помешкання це добротне, затишне, де в 

усьому відчувається рука українських господарів. Та й зараз, після того, як лісівник із 

дружиною переїхали до села, у приміщенні зроблено прекрасний сучасний ремонт.

Донька, розповідає лісівник, добиралася з лісу до школи за 1,5 кілометри у село Левківці до 9 

класу, а потім – у Шпиків. Дружина також працювала на хлібзаводі у селі Винокурня. А ще у 

лісі на кордоні з ними до першого класу жила онучка. Добиралися «до цивілізації» усі ці 

роки, як могли: і транспортом, і пішки. Але ніколи не скаржилися на життя, тим паче, що тоді 

у лісі було весело та людніше, як нині в селі. За виписаними дровами приїздили постійно.

Сьогодні хоч і має транспорт, і лісові дороги в гарному стані у лісництві, але пан Микола 

обходить свої ліси пішки, до 10-15 км щодня. І всім радить гуляти лісом – це додає фізичного 

здоров’я та емоційної рівноваги. - От якщо б у авто їхав лісом, то не побачив, не почув і не відчув цієї краси. Хоча дороги 

у лісі відмінні – хоч на «Мерседесі» їдь! Але коли йдеш лісом пішки, дихається по-

іншому, на повні груди. Прогулюєшся дубиною чи сосняком – різне повітря вдихаєш. А 

навесні – який спів пташиний! Можна побачити, як стежку перебіжить заєць чи 

козуля. І кабана з молодняком можна зустріти. Приємно на цю красу дивитися. 

Дичини у нашому урочищі багато, ділянка велика, їм тут комфортно. Звісно, і 

підгодовуємо взимку кормами, які влітку заготовили.

У розмові з Миколою Йосиповичем про його щоденну роботу, ліс, життя відчувається 

оптимізм, любов до того, що він робить, такий здоровий практицизм українського 

трудівника, справжнього лісівника, який вірить у свою справу і переконаний, що ліс в Україні 

буде! У вільній мирній Україні!

Вітаємо з прийдешнім святом усіх лісівників Вінниччини! Доземний уклін вам за вашу справу, 

за ліси, які шумлять для нас і шумітимуть для наших нащадків! Здоров’я вам, добробуту в 

родинах, наснаги та добра! Дякуємо за ліс і за ваш вклад у майбутню Перемогу!